Поради психолога: Як правильно карати дитину та уникнути помилок

Виховання дитини – це непростий процес, де кожен батько може зіткнутися з викликами. Як реагувати на поведінку дитини, коли карати, а коли підтримати? У цій статті ми розглянемо важливі поради від психолога, які допоможуть уникнути поширених помилок та побудувати здорові стосунки з вашою дитиною. Прочитайте, щоб дізнатися більше і забезпечити гармонійний розвиток вашої дитини.

1. За те, що вона не відповідає очікуванням дорослих: холерика — за непосидючість і впертість, сангвініка — за надмірну активність, флегматика — за повільність, а неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо дитина зазнала невдачі. Вона і так засмучена та пригнічена, тому краще її підтримати.
4. За необережність, краще навчити обережності, роблячи висновки з помилок дитини; за повільність або незібраність, адже за цим може ховатися її занурення в себе чи фантазування; за брудний або порваний одяг, а краще вдягати відповідно до обставин; за помилки, зроблені самими батьками.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки це підриває авторитет старшої. Якщо між дітьми є ревнощі, це може викликати озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, що погіршить їхні взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за те, що дитина ще не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою та вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію та надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті або гніву. Лють призводить до надмірних покарань, що породжує у батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. У результаті дитина вважає батьків винними і стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. У погрозі завжди є елемент шантажу, і з часом дитина також починає шантажувати батьків.